Психологічна служба

Положення про Психологічну службу в Ліцеї КиМУ

Для психолога в системі освіти одним з найважливіших завдань є формування психологічно зрілої та самодостатньої особистості. Звичайно, цей етап не закінчується із завершенням освітнього процесу, але саме тоді закладаються основи психологічного здоров’я та подальшого особистісного розвитку людини.

Ефективне спілкування педагогів і психологів з дітьми направлене, передусім, на формування позитивної Я-концепції особистості, на розвиток впевненості в собі, у власних силах і власному потенціалі. І якщо ми ставимося до дитини як до здібної, відповідальної, дисциплінованої і даємо їй це зрозуміти (своїми діями або словами) – ми вже створюємо всі передумови для того, щоб вона ставала такою. Навпаки, наше негативне ставлення запустить механізм у зворотний бік.

Дитина буде погано ставитися до себе, а ми будемо планомірно закладати основу її майбутнього комплексу неповноцінності. У психології цей феномен має назву «ефект Пігмаліона».

Що можуть зробити батьки, якщо в дитини в школі не все гаразд? Існує кілька універсальних порад, які допоможуть батькам бути не тільки батьками, але й друзями своїй дитині:

• 1.

  Не розглядайте шкільні проблеми як особисту трагедію. Не впадайте у відчай і головне - намагайтеся не виказувати свого незадоволення та розпачу. Ваше завдання – допомогти дитині, тому приймайте її такою, якою вона є, тоді і вам, і їй буде легше розв'язувати проблеми.
• 2.

  Ваша найголовніша допомога – підтримати впевненість дитини у власних силах. Намагайтеся позбавити дитину почуття провини та напруження за невдачі. Якщо ж ви зайняті власними справами і знаходите лише хвилинку запитати, як справи або посварити – це не допомога, а лише основа для виникнення нових проблем і передусім у ваших стосунках із дитиною.
• 3.

  Забудьте шкідливу фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Не вимагайте від дитини термінової розповіді про її шкільні справи, насамперед якщо вона засмучена. Залиште в спокої, дитина сама розкаже вам все, якщо буде впевнена у вашій підтримці.
• 4.

  Не обговорюйте з учителем проблеми дитини в її присутності. Краще це зробити без неї. Ніколи не сваріть дитину, якщо поруч її однокласники або друзі – це може завдати шкоди її авторитету. Не варто підкреслювати успіхи інших дітей, підкреслюючи недоліки своєї, оскільки вона втратить довіру до найголовніших для неї людей – батьків.
• 5.

  Намагайтесь установити контакт з учителем, оскільки дитині потрібна підтримка з обох боків. Якщо відчуваєте, що дитині важко дається предмет, зверніться до вчителя з проханням запитувати вашу дитину тільки тоді, коли вона сама піднімає руку, не показувати всім її помилки, не підкреслювати невдачі.
• 6.

  Працюйте тільки на «позитивному підкріпленні». При невдачах підтримайте дитину, а будь-який, навіть найменший, успіх підкресліть. Найважливіше при допомозі дитині – це винагорода за її працю, при чому не тільки на словах. Якщо цього не робити, дитина, починаючи працювати, може подумати: «Немає сенсу старатися, якщо ніхто не помітить моїх успіхів». Винагорода має бути обов’язково: це може бути спільна прогулянка, похід до театру, на виставку тощо.
• 7.

  У сім’ї має бути єдина тактика спілкування дорослих з дитиною, а також одна методика виховання. Усі суперечки щодо цього питання батькам краще розв'язувати без присутності дитини. Коли щось не виходить, запитайте поради у психолога або вчителя. Не зайвим буде почитати спеціальну літературу, де можна знайти багато корисних порад.
• 8.

  Важливо для батьків знати коло спілкування своєї дитини, її друзів, їхнє зацікавлення та інтереси. Дитина повинна бути впевнена, що ви довіряєте їй обирати своїх друзів, але якщо вам хтось із них не подобається, не намагайтеся заборонити дитині спілкування, поясніть аргументовано, чому, на вашу думку, потрібно цієї людини уникати.
• 9.

  Упродовж шкільних років ваша дитина може повністю змінитися: зі слухняного першокласника стати некерованим підлітком. Не впадайте у відчай - вікові психологічні зміни характерні для всіх дітей, серед інших і для вашої дитини. Наберіться терпіння і не забувайте, що ви - найголовніші люди в житті своєї дитини. Якщо ж проблеми важко розв'язувати самотужки, зверніться до кваліфікованих спеціалістів.
• 10.

  І пам’ятайте, що ми виховуємо своїх дітей не заборонами чи наказами, а власним прикладом!